Tags: козаки

Про Івана Полтавця-Остряницю. Ватніки та інші рузкепоцрєоти верещати будуть

Ось світлина Івана Полтавця-Остряниці:
Poltavec-Ostrianycia_03
А так його зовнішність описував Вартоломій Євтимович, співорганізатор Українського клубу імені Павла Полуботка, полковник армії УНР:
«Вище середнього зросту, сильно збудований, стрункий, добре вигімнастикований, із рівним носом, із чорно-вогнистими очима, з підстриженою „під гичку“ чорно-кучерявою чуприною, з невеличким пушистим вусом, що відтінював гарно вирізані вуста»

Це описується людина, яка тісно співпрацювала з німецькими нацистами у боротьбі проти більшовизму. Іван Полтавець-Остряниця був особистим другом Альфреда Розенберга. А рузке ватніки певно назвали б Остряницю "черножопым хохлотюрком", враховуючи його зовнішність.
Іван Полтавець-Остряниця окрім німецьких нацистів також вважав кавказців своїми союзниками у боротьбі проти москалів та більшовизму. Це випливає з п. 5 програми Вільного Козацтва УНАКОР, яке він очолював:

5 . Союз з козацькими і кавказькими державами.

Із цього випливає, що теперішні рашисти-російські поцрєоти виявляються куди більшими ксенофобами і шовіністами ніж справжні німецькі гітлерівські нацисти. Я хоч і не нацист, але цей факт показовий. І до Полтавця-Остряниці ставлюся з великою повагою. Бо я хоч і не ідеалізую нацистську Німеччину, але вважаю, що боротьба проти більшовизму на боці Німеччини під час ДСВ це єдиний вірний шлях в тих умовах. Після перемоги Райху над Совдепією диктаторський режим протримався б недовго. І своя "перебудова" відбулася б набагато раніше ніж вона була в реальній історії в СРСР. Тобто, націонал-соціалістична диктатура була б демонтована уже можливо навіть через десять років після поразки Совдепії.

ПОЛНОЕ ОТСУТСТВИЕ ИНИЦИАТИВЫ РУССКОГО СОЛДАТА В КРЫМСКУЮ ВОЙНУ

Крымская война дала ПОРАЗИТЕЛЬНЫЕ с точки зрения НОРМАЛЬНОГО человека с запада картины ИДИОТСКОГО ПОВЕДЕНИЯ русских солдат....

Англичане и французы с УДИВЛЕНИЕМ, граничившим с НЕПОНИМАНИЕМ увидели в битве при Альме, что если перестрелять ВСЕХ офицеров полка или батальона - то РУССКИЙ отряд - ОСТАНАВЛИВАЛСЯ и стоял как ВКОПАННЫЙ под смертоносным огнем нарезных штуцеров.

Им просто было НЕКОМУ командовать, а КРЕПОСТНОЕ БЫДЛО, без команды не воюет, только ТУПО умирает.....

С этого момента ОФИЦИАЛЬНОЙ тактикой англо - французов было СТРЕЛЯТЬ по офицерам в ПЕРВУЮ очередь.

Тогда русские полки - ТУПО вставали последи поля и расстреливались как на параде.

Это было при Альме, при Инкермане и при Черной речке - ВЕЗДЕ одна и та же картина....

Гибли ЦЕЛЫМИ полками оставшись без офицеров - так как враги НЕ ПРИБЛИЖАЛИСЬ на выстрел гладкоствольных ружей, ен шли вперед и не отступали - просто ДОХЛИ как СКОТ, не в СИЛАХ двинуться без приказа.....

Во ВСЕХ сражениях той воны, даже на бастионах Севастополя потери РУССКИХ были в ДВОЕ, а то и ВЧЕТВЕРО больше, чем союзников....

КРЕПОСТНОЙ СКОТ показал себя - во всей красе...

К слову солдаты союзников ПРЕКРАСНО умели действовать и без офицеров, МГНОВЕННО рассыпаясь в цепи под огнем, наступая и отходя, залегая в складках местности....

Единственные части, показавшие НОРМАЛЬНУЮ боеспособность - были казаки - конные и пластуны....

Это были СВОБОДНЫЕ люди, не то что крепостные недоумки, из которых ПАЛКАМИ выбили любую инициативу.

Не находишь, Читатель АНАЛОГИИ с современным дерьмом в погонах?

Источник: Кубанский Волк (http://vk.com/id176533913)

Гарний кубанський козацький вірш (кубанська балачка)

Ишлы мы до бою темными лесами,
Ишлы вызволять ридный край.
Козацки полки Шкуро та Краснова,
за славный казацкий звычай.

Нас ризалы, стрелялы.Билы,катувалы
Червоны жыды-москали
Мы стереглы державу Мы клятву ей давалы
И гнали с казацкой земли!

Була Батькивщина в слезах и руинах.
Тужила за сынами вона.
Вона ще нэ вмэрла,нэ впала на колина
Чудова моя ридна сторона!

В далеком Сибиру вмыралы герои.
Ведь так из життяй повелось.
На прапоре нашем священни колоры,
А в сердце- священная злость!

Внимайте Братове! Вже близько цэ время-
Господь повелее:-"Восстань!
"Восстанэ из пепла казацкое племя,
И вильною будэ Кубань !

Дума про Чучупаку

Чучупаче , Чучупаче
Славний ти козаче
То веди нас, Чучупаче
Лити кров гарячу

Чучупаче , Чучупаче
Степ гуде від струса
В тебе є козача вдача
Люлька є, і вуса

Чучупаче , Чучупаче
Стогне Україна
Подаруй ти їй, козаче
Волі хоч годину

Ой, Чучупа-Чучупаче
У яру ржуть коні
Стань для неньки, Чучупаче
Джорджем Вашингтоном

Приведи її на свято
На кістках ворожих
Оточи державу-мати
Чуйною сторожей

Хай там люди п’ють-гуляють
Хай лунають дзвони
Козак роздиху не знає
Береже кордони

Тільки-но козак побачить
Яничарів тіні
Вирве згубі Чучупаче
Зуби до коріння

Чучупаче-Чучупаче
Бійся без знемоги
Хай здихає твар смердюча
Посеред дороги

У світлиці спить дівчина
Десь сопілка грає
Посміхається Вкраїна
А чому? Бо знає -

Чорним вороном ширяє
Славний Чучупаче
І клює ворожу зграю
Отаман козачий

Чимчикує Чучупаче
Ватажок чубатий
Кожен – пан або батраче –
Бачить його радий!

"Російський аршин"

Вірш кубанського поета Олександра Півня "Російський аршин",який він написав у 1932 р.
Народився Олександр Юхимович Півень 16 червня 1872 у станиці Павлівській Єйського відділу Кубанського козацького війська. Його прадід був запорожцем, який один з перших переселився із-за Бугу на Кубань.


Глузують, кепкують усі з козака,
Що вдача козача негарна, бридка;
Козак-самостійний, козак - "грубиян",
Стоїть - не рухнеться, як той "истукан";

Не зна, коли сісти, коли треба встать
І як теба "пана" як-слід привітать;
Забув, як і руки держати "по-швам"
І як "козиряти" "Великим панам".

Не так він і ходить, нерівно й лежить;
По стежці не прямо, А криво біжить;
І ростом невдалий, І видом гидкий,
Одним він нелюбий, Другим він бридкий.

Хитрують, мудрують усі, як один,
Щоб змірять козацтво на "вірний" аршин.
Коли хто високий, униз щоб пригнувсь;
Коли хто низенький, уверх щоб попнувсь;

Де хоче він бігти, щоб рачки там ліз;
Коли і йде тихо летів щоб, як біс;
Надумає спати, щоб рівно лежав
І ноги щоб прямо 8—Аршином держав.

Удача козача для всіх нетака,—
На свій хочуть змірять аршин козака;
Щоб був він на міру один у один,—
На той "православный" російський аршин.

Козак не од того, нехай буде й так,—
На всякую міру удався козак.
Козак не злякався, на все він рішівсь,
Та лихо, що "вірний аршин" загубивсь.

Шукали аршин той російські пани:
І Дума й міністри, і всякі "чини";
Шукали, блукали І били у дзвін:
Дурна було праця,— пропав десь аршин!

Взялися міністри зробити новий,
На всю щоб Росію був добрий — зручний;
Старались, хватались та — де правду діть?
За діло так брались, як мокре горить.

А Керенський кинувсь усім помогать,
Щоб діло те швидче гуртом змахлювать;
Кричав, біснувався, та злазив на верх,
(Бо він же премьєр був, та ще й главковерх),

Та як не вонтузивсь, Як дуже не прів,
А тільки аршин той У їх не вкипів;
Вкінці заходився Зробить Його слід
Та щось перебачів,-пішло все к чортям!

Обтяпав "товарищ" "Народный" аршин,
— Боживсь, вихвалявся. Дьяволів син.
Що тільки у його та міра справжня,
Що правду й свободу усім дасть вона;

Що справді в аршині шіснадцять вершків,
І буде він добрий для всіх козаків;
Що всіх він провірить На міру свою,
І жити всі будуть, Неначе в раю.

Козак мов би й вірить, а думка своя:
"Чи цей буде вірний, чи — як в буржуя?"
Коли ж стали мірять, все вийшло не так,
До чого іздавна привик наш козак;

Багато в тій мірі неправди й гріха,
Та ще й на козацьке добро зазіха.
Ой дорого стоїв козачеству лін
— Отой большевицький превражий аршин!

Казать про те довго,— ввесь світ добре зна,
Яка з того вийшла кривава война.
Аршин був на цурку козак поломав;
"Товариша" в шию долеко прогнав;

Та видно судилась Недоля гірка,
Бо лиха ще більше Було в козака;
Взялись коло його Другі мудрувать,—
Досталось багато ще муки зазнать,

Побачив він далі ще й других "старшин",
Що мірять хотіли на свійський аршин:
Що силою брались зрівнять козака,
Татарина, горця. "Хохла" й мужика;

А що з того вийшло, Усім видно нам:
Згубили народ В користь ворогам!
Сказать би всю правду, Та нащо чіпать?
Для чого козачі Болячки довбать?

Одне сказать треба: Великий то гріх.
ЯК мірять хто хоче По своєму всіх;
Коли хто мудрує, Як той большевик,
Що мучить, народ наш дванадцятий рік

Не хоче дать людям Ні жить, ні дихнуть.
Щоб разом в комуну Усіх повернуть...
Тепер козак знає, Побачив давно,
Шо лихо не в дворі, А влізло в вікно;

Дознавсь, розібрав він, Відкіль що взялось,
В козацьке як тіло Те лихо впилось;
А тут, в самотині, В чужому краю.
Заглянув він в сердце І в душу свою;

І сердце сказало Із самих глибин,
Що всім у напаску Російський аршин!

Детальніше про поета тут: http://ukrlife.org/main/kubann/1pivenn.htm

ХОЛОДНОЯРЦЯМ (ЧУЧУПАКА)

Літа орел сизокрилий,
Високо кружляє
Славний батько Чучупака
З браттями гуляє

Ой, літає, визволяє
Земленьку черкаську
Як за пращурів велося
Гнати зайд поганських

Ой, ідіть ви, москаленьки
До своєї хати,
Ой, тікайте, москаленьки
Від хлопців чубатих

Гей! Луна іде над степом
Йдуть холодно ярці
Під високим чистим небом
Козаки-повстанці

Пробудилась Україна,
Стільки років спала,
І знов воскресла й полетіла
Козацькая слава!

Літа орел сизокрилий
Високо кружляє
Славний батько Чучупака
З браттями гуляє.

Автор - Олексій Бондаренко. Взято звідси:http://artvertep.com/print?cont=22919